Педагогічний та учнівський колективи висловлюють ПОДЯКУ за допомогу в покращенні матеріально-технічної бази НВК:

1. Колишньому випускнику Цьомі Олегу, за технічне забезпечення кабінету інформатики, а саме 3 монітори, 4 системні блоки, принтер.
2. Денису Осміловському, за придбання бензинового генератора.
3. Батькам, за плитку на підлогу (21 кв. м) в дошкільний підрозділ.

Все вище перераховане поставлено на бухгалтерський облік актами оприбуткування.

Психологічна підтримка випускників, які беруть участь у ЗНО

(Пам'ятка для батьків) Чому вони так хвилюються? • Сумніваються у повноті та міцності знань
• Стрес незнайомої ситуації
• Стрес відповідальності перед батьками і школою
• Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги
• Психофізичні і особистісні особливості: тривожність, стомлюваність, невпевненість у собіЧим Ви можете допомогти своїй дитині в складний період підготовки та складання ЗНО?
• Володінням інформації про процес проведення іспиту
• Розумінням і підтримкою, любов'ю і вірою в її сили
• Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.
• Якщо школяр хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.
Участь у підготовці у ЗНО Обговоріть, який навчальний матеріал потрібно повторити. Разом складіть план підготовки.
• Разом визначте, «жайворонок» випускник або «сова». Якщо «жайворонок» - основна підготовка проводиться вдень, якщо «сова» - ввечері.
• Проведіть репетицію письмового іспиту (ЗНО). Встановіть тривалість пробного іспиту (3 або 4 години), організуйте умови для роботи, при яких випускник не буде відволікатися. Допоможіть виправити помилки і обговоріть, чому вони виникли.
• Організацією режиму (саме батьки можуть допомогти своєму одинадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО)
• Під час підготовки дитина регулярно повинна робити короткі перерви.
• Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодніекзамену вона раніше припинить підготовку, сходить на прогулянку і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не придбання знань.

Як допомогти підготуватися до іспитів Слово «іспит» переводитися з латинської як «випробування». І саме випробуваннями, складними, часом драматичними, стають ЗНО та випускні іспити. Безумовно, іспити - справа суто індивідуальна, випускник виявляється один на один з комісією. І батькам залишається тільки хвилюватися за свою дитину, лаяти її згідно із нашою традицією або намагатися підтримати на відстані. Дорослі вже зробили все, що було в їхніх силах. Чудово, якщо у батьків є можливість оплачувати заняття з репетиторами, але їх допомога тільки цим ні в якому разі не повинна обмежуватися. Саме батьки можуть допомогти своєму одинадцятикласнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО. Допомога дорослих дуже важлива, оскільки людині, крім усього іншого, необхідна ще й психологічна готовність до ситуації здачі серйозних екзаменів. Погодьтеся, що кожен, хто, здає іспити, незалежно від їх результату, осягає найважливішу в житті науку - вміння не здаватися у важкій ситуації, а провалившись - вдихнути на повні груди і йти далі. Задовго до іспитів обговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються їй найбільш складними, чому? Ця інформація допоможе спільно створити план підготовки - на які предмети доведеться витратити більше часу, а що вимагає тільки повторення. Визначте разом з дитиною її «золотий годинник» («жайворонок» він чи «сова»). Складні теми краще вивчати в години підйому, добре знайомі - у години спаду.
Прочитайте список питань до іспиту. Не соромтеся зізнатися дитині, що вже не дуже добре пам'ятаєте більшість розділів біології, хімії або будь-якого іншого предмета, який їй необхідно підготувати. Нехай вона просвітить вас з тих чи інших тем, а ви ставте питання. Чим більше він встигне вам розповісти, тим краще.
Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні іспиту вона припинить підготовку, прогуляється, скупається і ляже спати вчасно. Останні дванадцять годин повинні піти на підготовку організму, а не знань. Обговоріть питання про користь і шкоду шпаргалок. По-перше, дитині буде цікаво знати вашу думку з цього приводу (можливо, він навіть здивується, що ви теж користувалися шпаргалками і взагалі знаєте, що це таке). По-друге, необхідно допомогти дитині зрозуміти, що діставати шпаргалку має сенс тільки тоді, коли він не знає взагалі нічого. Якщо йому здається, що, ознайомившись зі змістом шпаргалки, він зможе отримати відмітку краще, ризикувати не варто. У будь-якому випадку допомогти людині може лише та шпаргалка, що написана його власною рукою.
У вихідний, коли ви нікуди не поспішаєте, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту (ЗНО).

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.
Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.
Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.
Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Роль сім'ї у формуванні здорового способу життя

Формування здорового способу життя є одним із важливих напрямів сімейного виховання. Адже кожен з батьків бажає, щоб дитина виросла фізично й психічно здоровою, без шкідливих звичок. Багато в чому формування здорового способу життя залежить від традиційної складової цього впливу: стилю життя сім'ї, способу організації життя, характеру взаємостосунків між подружжям, участі обох батьків у вихованні, правильної організації вільного часу сім'ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, куріння, застосування наркотичних речовин. Отже, спосіб життя сім'ї в основному обумовлює й спосіб життя дітей. Чисельні дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між самими батьками, батьками та дітьми, застосування фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини - усе це стає причиною того, що процес становлення особистості підлітка проходить важче, ніж звичайно.

Загальновідомо, що батьки для різних груп підлітків і молоді є одним з основних джерел інформації з багатьох питань. Крім того, саме до батьків у першу чергу звертаються молоді люди зі своїми проблемами та труднощами. У важкій ситуації діти очікують від батьків порад і допомоги з різноманітних проблем, тому досить часто батькам доводитися виконувати функції не лише дорослих друзів і вчителів, а й психолога, лікаря, довідкового бюро та «швидкої допомоги».

Незалежно від того, наскільки самі батьки усвідомлюють свою роль у формуванні здорового способу життя молодого покоління, підлітки відзначають досить широкий аспект тем, на які вони можуть розмовляти з батьками. Якщо відкинути таку тему, як навчання й уроки, то за статистичними даними найчастіше підлітки говорять з батьками про своє майбутнє (60%-70%), своє здоров'я (55%-65%), своїх друзів (50%-60%), своє харчування (45%), поведінку не тільки в школі, а й на вулиці, в транспорті, з незнайомцями (до 40%), а також про стосунки в сім'ї (біля 40%). Не так часто предметом розмови є економічні проблеми сім'ї (24%), взаємовідносини між хлопцями та дівчатами (20-25%), статева зрілість (10%-20%) та інтимні стосунки між чоловіком і жінкою (5%-10%).

Свідченням того, що батьки є надзвичайно важливим і впливовим джерелом формування здорового способу життя, є також те. що 36% 10-16-річних повністю довіряють батькам і відверто обговорюють з ними будь-які питання, а ще 52% довіряють батькам, хоча деякі питання не можуть з ними обговорювати. Таким чином, 88% підлітків довіряють батькам, а це значити, що довіряють і тій інформації, яку вони отримують від них. Лише 1 % респондентів зазначили, що вони зовсім не довіряють батькам. Про високий рівень довіри та достатньо відверті стосунки між підлітками та батьками свідчать відповіді більшої половини опитаних 10-14-річних учнів, які засвідчують, що, як правило, батьки знають, де й з кім вони спілкуються ввечері.

Разом із тим існують і певні проблеми щодо впливу батьків на формування здорового способу життя в неповнолітніх. Так, 15% 10-14-річних відверто стверджують, що випивали алкогольні напої в більшій кількості, ніж їм дозволяли батьки; 6% упевнені, що мати,та 6% - що батько дозволили б їм випивати без всяких обмежень і заперечень. Ще по 27% відповіли, що їм дозволили б випити лише з особливої нагоди; близько 21% не знають, як би відреагувала їхня мати, та така ж кількість не впевнена щодо батьківської реакції. Серед тих, хто ще не спробував курити на час опитування, 25% відзначили такий «стримуючий» чинник, як «мої батьки не курять». Це другий за рейтингом чинник після усвідомлення шкідливого впливу звички курити на стан здоров'я. Крім того, ще 11% зазначили, що у випадку куріння вони б малі проблеми з батьками.

Серед молоді віком 10-14 років курили або курять 39,5% респондентів. Разом із тим лише незначне число осіб (на рівні статистичної похибки) засвідчує, що вони курять у зв'язку з конфліктом з батьками. Напевне, таку ситуацію можна пояснити й тим, що чимале число батьків (38%) курить у помешканні, де вони проживають разом з дітьми, 70% дітей свідчать про те, що їм батьки не дозволили б курити взагалі.

Можна сказати, що батьки є одним з основних джерел отримання інформації щодо здорового способу життя для дітей, підлітків і молодих людей. Результати соціологічних опитувань засвідчують, що зі збільшенням віку питома вага тих, хто обговорює ці проблеми з батьками та отримує від них інформацію, хоч і незначною мірою, але знижується. Розглядаючи варіанти відповідей на запитання: «До кого або до яких джерел ти звернувся б, якби побажав отримати більше інформації про алкоголізм, наркоманію, куріння?» залежно від віку респондентів, ми змогли створити загальну діаграму цих показників.

Вплив батьків на поінформованість дітей і молоді стосовно шкідливих звичок і їхнього впливу умовно можна розбити на три етапи:

I. 10-12 років - етап стабільного ставлення до рекомендацій батьків, 62%-65% дітей за інформацією про шкідливі звички звертаються до батьків.

II. 13-16 років - етап різкого зменшення впливу батьків, частка дітей зменшується з 65% у 12 років до 35% у 16.

III. 17-22 років - етап повільного зменшення впливу батьків,

відсоток потенційних звернень до батьків знижується від 32% у 17 років до 19% у 22 роки.

Що стосується значення інформації батьків про шкідливі звички для дітей різних за статтю та віком, то у віці 10-12 років довіра до інформації батьків у дівчат падає з 71% до 64%, а в хлопців піднімається з 53% до 66%. Відрізняється також і рівень довіри до батьківської інформації у віці 20-22 років, коли в чоловіків рівень довіри спадає до 14%, а в молодих жінок він залишається на показнику 24%-26%. Ще одним із чинників, які визначають ставлення до інформації батьків, є проживання: окремо чи разом мешкають батьки та дорослі діти. Так, молоді люди, які проживають у батьківських сім'ях, мають намір звернутися до батьків у 46% випадках, а діти, які проживають окремо, тільки у 18%.

Очевидно, що сім'я має двосторонній вплив на спосіб житгя молодої людини. З одного боку, сім'я виступає як захисний чинник, що перешкоджає появі та розвитку шкідливих звичок, з іншого - як особливий чинник, що стимулює розвиток шкідливих звичок у дітей.

Захисні чинники сім'ї найбільшою мірою проявляються в тому випадку, коли:

• між членами сім'ї існують добрі, відверті стосунки;

• виховання дітей передбачає прояв душевного тепла, виключає постійні ультимативні претензії;

• батьки вірять у життєві успіхи дітей, проявляють високі батьківські очікування;

• діти, з одного боку, включені до прийняття сімейних рішень, а з іншого - мають свої власні завдання стосовно інших членів сім'ї;

• стосунки між батьками базуються на емоційній взаємній підтримці;

• ставлення батьків до дітей базується на реальній зацікавленості, увазі до їхніх проблем і обмежуються не тільки розмовами, а й безпосередньою участю в різних аспектах життя дітей.

Негативний вплив сім'ї на спосіб життя дітей, насамперед, пов'язаний із внутрішньою кризою сім'ї:

• сімейною дезорганізованістю, яка призводить до того, що сім'я перестає вирішувати навіть елементарні проблеми утриманняитини;

• сімейними конфліктами, які є причиною різних стресів у дітей;

• проявом насилля (фізичного, психічного, сексуального);

• відсутністю почуття любові та взаєморозуміння між членами

сім'ї;

• наявністю шкідливих звичок (алкоголізм, наркоманія тощо)серед членів сім'ї;

• невимогливістю та непослідовністю санкцій стосовно проявів шкідливих для здоров'я звичок у дітей, слабка дисципліна вім'ї;

• нереалізованим очікуванням стосовно розвитку й успіхів дитини.

На жаль, підліток і навіть молода людина дуже часто розглядаються як «майже» дорослий, а слово «неповнолітній» у своїй структурі взагалі несе певну неповноцінність.

Знання особливостей молодіжного та підліткового віку може змінити ставлення дорослих допідлітків і, таким чином, зменшити деякі ризики для здоров'я, перш за все це стосується психологічного дискомфорту й фізичної активності.

Спеціальні навчальні програми можуть показати на конкретних життєвих прикладах батькам, дорослим членам сімей їхню відповідальність за спосіб життя дітей, причому не абстрактну відповідальність, а те, як кожен вчинок дорослого, включаючи реакцію на будь-який дитячий вчинок, може відбитися на дитині. Наприклад, якщо дитина погано вчиться в початковій школі й батьки досип, спокійно до цього ставляться, то в старших класах батьки повинні бути готовими до того, що дитина повною мірою відповідатиме статусу «двійочник»: вірогідніше за все він куритиме, прогулюватиме школу, ввійде в компанію таких самих «педагогічне занедбаних» дітей.

Головною задачею впливу на спосіб життя дитини через батьківську сім'ю полягає в об'єктивній інформації про тенденції в молодіжному середовищі

Адже стосовно таких ризиків для здоров'я, як куріння, алкоголізм, наркоманія, саме батьки можуть стати реальним джерелом знань і вмінь з приводу попередження ризиків. Головною умовою для цього є наявність таких знань і вмінь, оскільки вони мають ці знання й мають відверті стосунки з дітьми. І в тому, і в іншому випадку роль школи важко переоцінити.

Цілеспрямований потік інформації щодо здорового способу життя дітей буде корисним і для самих батьків, бо він може вплинути й на їхній спосіб житгя, а це, безперечно, впливає на дітей як найближчий і найнаочніший приклад.

Існують різни форми участі батьків у шкільному житті: батьківська рада; вечори-дискусії, опитування; інформування батьків із загальних питань, пов'язаних з профілактичною роботою школи; дні відкритих дверей і екскурсії для батьків, учнів і вчителів; консультації батьків, які мають спеціальні знання з питань попередження залежностей (наркоманії, алкоголізму, тютюнокуріння) та іншим питанням, пов'язаним зі здоров'ям; поради батькам з питань формування здорового способу життя; надання літератури, аудіо- та відео-матеріалів з питань здоров'я; домашні завдання, які потребують участі батьків.

Про що саме слід говорити під час зустрічі з батьками?

Перш за все доцільно зосередити їхню увагу на деяких особливо гострих питаннях:

Куріння - це проблема в нашій країні.

Молоді люди мають ризик захворіти раком легень, горла й іншими захворюваннями, які пов'язані з курінням.

Лікарні повідомляють, що в багатьох молодих людей є тютюнова залежність.

Молоді люди курять, незважаючи на рекомендації дорослих не робити цього.

Молодим людям необхідна інформація та навички, щоб уникнути залежності від тютюну.

Багато молодих людей починають курити в підлітковому віці.

Батьки повинні говорити про куріння зі своїми дітьми, а шкільні програми можуть полегшити це.

Навчання з приводу тютюнокуріння не заохочує молодих людей курити, скоріше, це примушує розуміти пов'язаний з цим ризик.

Батьки іноді турбуються про те, що їхні діти ще дуже малі, що дозволяє їм не обговорювати з ними проблему куріння. У наші дні діти підпадають під вплив інформації, хочуть того батьки чи ні. Краще, щоб вони отримували правильну інформацію.

Шкідливий комп'ютер

Комп'ютер став невід'ємним супутником життя сучасної людини. Більшість людей, у тому числі і діти, щодня проводять перед монітором від 5-ти до 12-ти годин: під час роботи і вдома, віддаючи перевагу відпочинку сидячи за комп'ютером. Як же виявити комп'ютерну залежність і вберегтися від шкідливого впливу інформаційної машини?

Безперечно: комп'ютер потрібен! Він допомагає знайти необхідну інформацію, розвиває мізки, пропонує нові форми соціального спілкування. Дослідження показують, що діти, які на «ти» з комп'ютером, досягають успіху в навчанні набагато більше некомп'ютерних. Як правило, батьки, що купили інформаційну машину, спочатку радіють, що малюк швидко її освоює, з гордістю розповідають про це друзям і знайомим. І це правда добре, якщо застосовувати комп'ютер правильно. Є багато корисних розвиваючих і навчальних програм, розроблених спеціально для малюків. Наприклад, дитина, таким чином, може швидко навчитися читати. Але часто трапляється, що років у 10 розвиваючих ігор стає мало і дитина починає освоювати «стрілялки». І, таким чином, потрапляє в залежність. А ті, у кого немає власного комп'ютера, починають пропадати в комп'ютерних клубах, випрошувати в батьків гроші на ці походи, економити на сніданках і, як наслідок, обманювати родичів. З подібною ситуацією стикаються і ті батьки, які з благими намірами ховають клавіатуру або шнури живлення. Давайте будемо розумними батьками!

Дитина вибирає комп'ютер, тому що:

1. Відчуває себе дорослою. Перш за все, ігри дають можливість відчути себе керівником, героєм. Дитина виростає у власних очах. Вона не просто бере участь в ігровому процесі, а контролює ситуацію! До речі, привертає це не тільки дітей, а й дорослих. Батьки самі день і ніч сидять перед монітором і грають у ті ж ігри. Фрази «Відійди! Не заважай!» по відношенню до дитини потім стають її фразами.

2. Компенсує недолік спілкування з батьками. Найчастіше залежність від комп'ютерних ігор, самого комп'ютера та Інтернету обумовлена тим, що дитина не отримує від батьків достатньо уваги i спілкування. Часом дорослим зручно відгородитися від малюка, посадивши його за комп'ютер: нехай він там займається чим хоче, аби не заважав. Так, коли ми не готові витрачати енергію і сили на дитину, передоручаємо це спілкування машині. У машини завжди є час, у неї не болить голова, вона не роздратована і завжди готова до спілкування, варто лише натиснути кнопку.

Що робити?

1. Роз'ясніть, що довге сидіння перед комп'ютером шкодить здоров'ю. Що буде боліти спина, падати зір, доведеться носити окуляри. Робіть це не в категоричній, а в ігровій формі. Є й спеціальні комп'ютерні ігри, що розповідають про це.

2. Домовтеся з дитиною, що вона сидить за комп'ютером, скажімо, 2 години на день. А все, що перевищує ліміт (в межах розумного), має стати заохоченням, допустимо, за хорошу успішність або зроблені домашні справи.

3. Комп'ютер не замінить відвідування секції або гуртка, походів у кіно, театр чи на виставку. Приділяйте дитині свій час, не перекладайте батьківські обов'язки на машину!

Важливо. Завжди знаходьте час для занять і спілкування. Живе спілкування скоротить час, проведений перед монітором.

Природно, при посиленому режимі роботи за комп'ютером навіть найбезпечніші екрани, що мають захист від електромагнітного випромінювання, можуть викликати функціональні порушення зору, так як на зоровий апарат впливають не електромагнітні промені, а миготіння монітора і відблиски на екрані. Справа в тому, що те світло, яке ми, зазвичай, бачимо навколо, відбите, воно більш звичне і зручне для очей. Пряме ж свічення від екрана монітора стомлює не тільки очі, а й мозок. Чим довше людина перебуває за комп'ютером, тим вища ймовірність виникнення комп'ютерного зорового синдрому і синдрому сухого ока, які якраз і проявляються відчуттям «піску» в очах, печіння, свербежу, холодку, болю в області очниць, чола і перенісся, болю при русі очей, почервонінням очей, швидким стомленням при читанні, затуманюванням зору, сповільненим фокусуванням з ближніх предметів на дальні і назад, двоїнням предметів.

Найефективніша профілактика комп'ютерного зорового синдрому - обмеження часу роботи за комп'ютером. Однак важливо також дотримуватися правил. Робіть перерви в роботі і не нехтуйте спеціальними вправами для очей, а також використовуйте «правильний» монітор.

Правила роботи з комп'ютером, комп'ютерна допомога:

Необхідна відстань від очей до монітора 50-70 см.

Монітор повинен стояти так, щоб на нього не падало світло яскравої лампи або сонячні промені.

Уникайте великої контрастності між яскравістю екрану і навколишнього простору. Не працюйте за комп'ютером в темному або напівтемному приміщенні.

Краще, щоб вечірнє освітлення робочого приміщення було блакитного кольору з яскравістю, приблизно рівною яскравості свічення екрану. При денному освітленні рекомендується, щоб робочий простір також був блакитного кольору.

Крім виконання спеціальних вправ та організації робочого місця за ПК, краще носити комп'ютерні окуляри з покриттям анти відблиску. Вони поглинають шкідливе для сітківки й кришталика ультрафіолетове випромінювання, оптимізують спектральний склад видимого світла, підвищують роздільну здатність очей. Додатково для профілактики комп'ютерного зорового синдрому використовуйте зволожуючі краплі для очей: натуральна сльоза або її аналоги.

Фізкультхвилинки для очей. Проводьте через кожні 40-45 хвилин.

1. Обертайте очима за годинниковою стрілкою і назад по 15-20 секунд.

2. Переводьте погляд із зображення на вікні монітора на пейзаж за вікном. Тривалість вправи 20-30 секунд. Повторюйте 8 -10 разів.

3. Робіть масаж навколо очей легкими дотичними рухами.

4. Не забувайте про зарядку для всього тіла.

Вимоги, яким повинен відповідати правильний монітор:

- монітор не повинен бути менше 17 дюймів;

- частота розгортки не менше 85 Гц;

- розмір зерна не повинен перевищувати 0,28 мм. Чим менше зерно монітора, тим чіткіше зображення ви бачите, тим менше втомлюються очі;

- виключіть наявність всіляких відблисків на екрані монітора. Для перевірки наявності покриття антивідблиску при покупці, необхідно повернути монітор до лампи денного світла - на ньому не повинно бути білих відблисків;

- бажано, щоб колір букв і фону на екрані і клавіатурі збігалися. Вхідні в моду темні клавіатури швидше стомлюють зір.

Коментарi